Підписатися на RSS

Випускниця Університету «Україна» Марина САРКІСЯН: «Для мене величезне щастя – щодня торкатися у творчості неземної краси»

Випускниця Університету «Україна» Марина САРКІСЯН: «Для мене величезне щастя – щодня торкатися у творчості неземної краси»

Світлана ПАТРА,

журналіст Імідж-центру Університету «Україна»

Фото з архіву Марини САРКІСЯН

Марина САРКІСЯН – художниця, майстер петриківського розпису, автор численних творчих робіт, в яких втілює свою любов до світу та України. За її плечима – участь і перемоги у багатьох творчих проектах як у Києві, так і закордоном. Вона пройшла дуже великий шлях до втілення своєї мрії.

Марина – українка вірменського походження, народилася і виросла у Києві. З раннього дитинства хворіє на наслідки дитячого церебрального паралічу (ДЦП), зростала у сім’ї рідного дядька. Лікування, що складалося зокрема, з масажів, поїздок до санаторіїв, дещо поліпшило здоров’я маленької Марини. Малювати вона любила з дитинства, проте через стан здоров’я рідні не рекомендували дівчинці здобувати художню освіту. Але у 15 років вона все ж вступила до школи мистецтв, та після двох тижнів навчання директор тієї школи порекомендувала дівчині піти на якісь підготовчі курси, бо ж у 15 років, мовляв, школу мистецтв уже закінчують. Марина не здалася і, навчаючись у Київському обласному училищі культури на факультеті «Бібліотекознавство і бібліографія», паралельно відвідувала підготовчі курси – для вступу до художньо-промислового технікуму (нині це Інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука). Марина так і не змогла вступити в цей ВНЗ на навчання за бюджетні кошти, хоч дуже прагнула і намагалася два роки поспіль. Але не покидала творчості. Вона відвідувала студію «Оберіг», де опанувала петриківський розпис, брала участь у різноманітних виставках і не полишала мрію про художню освіту. Нарешті, доля їй усміхнулася – вона вступила на навчання на кафедру дизайну Університету «Україна» і 2015 року захистила диплом магістра з відзнакою.

Нині Марина Саркісян – член Національної Спілки майстрів народного мистецтва, художниця, майстер декоративно-прикладного мистецтва. Викладає образотворче та декоративно-прикладне мистецтво в «Академії мистецтва краси» міста Києва. Марина працює в різних жанрах, але перевагу віддає петриківському розпису. Про мистецтво, виставки, життя говоримо з Мариною САРКІСЯН.

Марино, розкажіть, будь ласка, про Вашу творчість.

Малювання – це моє життя! Це мої будні і свята, досягнення і мрії. Для мене це величезне щастя – щодня мати змогу торкатися у творчості неземної краси! Я малюю з дитинства, проте переломним моментом у моєму становленні як художника став день, коли я прочитала просте оголошення в одному з міських клубів творчості про набір до студії з петриківського розпису./Files/images/pisanki/453.jpg

Я втілюю «петриківку» на папері, дереві, склі, а також розписую інтер’єри. Серед моїх улюблених сюжетів – чарівні птахи та квіти, оберегова символіка – «Берегині». Маю декілька серій робіт, наприклад, «Натюрморти у петриківському розписі», над якими я працювала протягом 2013 року, а також «Вірменські хачкари у петриківському розписі», над якими я почала працювати з 2014 року і донині. Кожна з робіт серії – зображення хрест-каменю (хачкар) – споконвічного символу вірменського народу – в обрамленні петриківського розпису. Для мене петриківський розпис – це українська душа, що зливається з моєю душею, оскільки Україна – моя Батьківщина. Хачкари – це символ і серце Вірменії, адже я маю вірменське коріння. Усе це переплітається в дорогоцінний скарб у моєму серці. Петриківський розпис – це моя Душа, а Хачкари – це моє Серце.

Моє кредо – служити Богові і людям тим талантом, яким наділив мене Господь.

Творчість яких українських та іноземних митців надихає Вас?

Мені дуже подобаються роботи сучасних українських митців петриківського розпису. Це, зокрема, Тамара та Олександр Вакуленки, Наталія Статива-Жарко, а також Галина Назаренко. У їхніх роботах переплітаються чудові петриківські орнаменти.

Розкажіть про конкурси чи виставки, в яких Ви брали участь.

Я маю багато різних нагород, зокрема – диплом переможця (І місце) арт-перфомансу «374 художники» в номінації «Найкраща писанка у петриківському стилі» (квітень 2016 р.); диплом II ступеня VI Міжнародного духовного Межигірського фестивалю народних ремесел (2015 р). Також я займала І місце на Українському тижні мистецтв (2013-2014 р.р.).

Окрім того, я брала участь у виставках і проектах «Сонячний Великдень-2015»; «Все найкраще дітям» (2013 р.); «З Україною в серці» (2013 р.); «Душі людської глибина» (виставка до Дня інвалідів, 2013 р.); виставка проекту «Весняні враження від Карпат до Криму (2013 р.)

Марино, розкажіть, будь ласка, детальніше про проект «374 художники».

Арт-перфоманс «374 художники» відбувся в рамках VIВсеукраїнського «Фестивалю писанок». Фестиваль тривав з 23 квітня по 9 травня 2016 року на Софійській та Михайлівській площах м. Києва. Я брала участь у проекті з писанкою «Берегиня», на якій зображено хачкар в обрамленні петриківського розпису. Ідея писанки полягала в тому, щоб показати всю красу українського та вірменського народів. За підсумками фестивалю я отримала 280 балів і перемогла./Files/images/pisanki/454.jpg

Щиро вітаємо Марину з цим непересічним здобутком. Варто зазначити, що нині тематика цієї роботи Марини є дуже актуальною та символічною. Адже й Україна, і Вірменія мають гіркий пострадянський досвід воєнного лихоліття. І це – в сучасну епоху! Тож поєднання хачкару та «петриківки» – це в даному разі не просто мистецтво, а й побажання щастя, процвітання, а найголовніше – миру – Україні та Вірменії. Марина працювала над писанкою протягом місяця, адже це дуже тонка та кропітка, проте дуже цікава робота. Марина Саркісян завжди відповідально підходить до роботи над своїми шедеврами, демонструючи через них усю свою любов до творчості та світу. Марина не зупиняється у своїй творчості ні на мить.

Ми листувалися з Мариною електронною поштою в перервах між роботою над черговим грандіозним проектом, про який говоримо далі.

Зараз Ваша творчість дещо пов’язана з майбутнім конкурсом «Євробачення-2017». Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.

Команда етнокультурного проекту «FolkUkraine» займалася підготовкою майданчика для фан-зони в рамках проекту «Битва міст», що присвячений добору міста-господаря для «Євробачення-2017». Мене як переможницю проекту «374 художники» запросили прикрасити чотири двометрові тарілки. У центрі кожної тарілки зображено літеру зі слова «КИЇВ», самі тарілки розписані петриківським розписом. Тарілки вже встановлено, і їх можна побачити на Софійській площі з 20 липня 2016 року. Я щиро вдячна команді «FolkUkraine»! Було дуже незвично працювати в такому швидкому темпі з пензлем у руках і не відходити від роботи майже три дні. Було дуже важко, але, водночас, дуже цікаво!/Files/images/pisanki/455.jpg

Чільне місце у становленні Марини Саркісян як художниці займає Університет «Україна», який вона закінчила 2015 року.

Ви закінчили Університет «Україна» за спеціальністю «Дизайн». Як отримані знання вплинули на творчість?

Навчаючись в університеті, я вже мала знання та навички з петриківського розпису. Я знала, що буду висококваліфікованим майстром у цій галузі. У мене була мета – опанувати все багатство та розмаїття класичного мистецтва. Зараз я сама викладаю такі дисципліни, як рисунок, живопис, основи композиції, кольорознавство, основи формоутворення і декоративно-прикладне мистецтво. Тому, звичайно, Університет «Україна» дав багато знань і дуже вплинув на мою творчість, на мою професію. Навчаючись в університеті, я намагалася всотувати в себе якомога більше знань від усіх викладачів./Files/images/pisanki/456.jpg

Як ви познайомилися з Університетом «Україна»?

2005 року я закінчила комп’ютерні курси при Фонді соціального захисту інвалідів. Там я побачила рекламний стенд із повною інформацією про Університет «Україна». Оскільки я завжди мріяла вчитися як дизайну, так і образотворчому мистецтву, я вирішила спробувати туди вступити. Пішла на підготовчі курси до завідувача кафедри дизайну Анатолія Івановича Ломовського і дуже цьому рада, я щиро вдячна Анатолію Івановичу. Паралельно з курсами я відвідувала заняття в творчій студії, де малювала натюрморти і готувалася до вступу в університет.

Кого з викладачів ви вважаєте своїм вчителем?

Звичайно, це Анатолій Іванович Ломовський. Він завжди мене підтримував і був для мене як батько, завжди люблячий і турботливий.

Керівником моєї дипломної бакалаврської роботи був Ю.М. Кущенко, дуже хороша людина. Ми всі, студенти, дуже його любили. Він – професіонал своєї справи, і ми з ним захистили мій диплом на «відмінно». До речі, бакалаврську дипломну роботу я оформила петриківським розписом.

Магістерську роботу ми писали разом з О.Р. Горбиком. Він – людина дуже турботлива, багато чому навчив з наукової точки зору. Я дуже задоволена тим, що ми саме з Олександром Романовичем працювали цілий рік над дипломною роботою. Дуже важко було, але саме він допомагав мені писати статті та доповіді, керував і спрямовував під час підготовки наукової роботи. Хочу ще висловити подяку Леоніду Йосиповичу Гуку і Анатолію Потаповичу Сухоцькому, ці люди назавжди залишили добру згадку про себе./Files/images/pisanki/457.jpg

Тема Вашої магістерської роботи: «Особливості застосування прийомів петриківського розпису в дизайн-проектах інтер’єрів, будинків, споруд». Розкажіть, будь ласка, як Ви обирали тему, чому саме таку обрали і поділіться враженнями від захисту наукової роботи.

Петриківський розпис – моя улюблена тема, над якою я завжди хотіла працювати і з практичної, і з наукової точки зору. Вона – унікальна для мене, особливо в наш час. Саме українське традиційне мистецтво надихає мене на творчість. Хочеться активно пропагувати петриківський розпис. Це наша гордість і душа України, тому з радістю підійшла до теми оформлення інтер’єрів у національному стилі. Якби в Університеті «Україна» була аспірантура за напрямом підготовки «Дизайн», я б із задоволенням пішла навчатися далі і захищала б дисертацію саме за цією темою. Захист дипломної роботи пройшов дуже легко, адже ми готувалися дуже ретельно./Files/images/pisanki/458.jpg

Про Марину Саркісян дуже тепло відгукується її науковий керівник – доцент кафедри дизайну Інженерно-технологічного інституту Університету «Україна» Олександр Романович ГОРБИК:

Марина була дуже сумлінною і працьовитою студенткою і мала свій підхід до всіх проблем – творчих, художніх, дизайнерських. Дуже захоплюється українським та вірменським національним мистецтвом, вивчала хрести-хачкари. Вона не лише теоретично вивчала петриківський розпис, зокрема в магістратурі, але й працювала над розписом житлових та громадських об’єктів.

Марина разом із іншими моїми студентами брала участь у розробці моєї авторської гіпотези про походження імен перших київських князів – Кия, Щека, Хорива (в частині про Кия). Було опубліковано кілька статей, зокрема, в журналі «Освіта регіону. Політологія, психологія, соціальні комунікації».

Марина прагне до науки, планує написати дисертацію доктора філософії саме за темою своєї дипломної магістерської роботи. Вона показувала мені свої роботи, ескізи, фотографії робіт, і так ми обрали тему. Ми побачили, що мистецтвознавці писали про петриківський розпис лише описово – хто з майстрів як працював, про окремі елементи. Той аспект, як це застосовувати за сучасних умов, ніхто не розглядав, а ми звернули увагу і зрозуміли, що певні елементи петриківського розпису підходять до певних сучасних споруд, малих архітектурних форм, зовнішньої архітектури, інтер’єрів. Це буде пілотний проект, «піонерська» робота. Ми вже обговорювали з Мариною питання продовження навчання і можливість отримання ступеня доктора філософії в кількох інших навчальних закладах./Files/images/pisanki/459.jpg

Марина має великий творчий потенціал і запал. Я сподіваюся, що вона напише хорошу дисертацію за цією тематикою. Бажаю їй лише успіхів – творчих і особистих! І залишатися такою ж патріоткою України, якою вона є.

Ми приєднуємося до побажань шанованого Олександра Романовича та продовжуємо нашу розмову з Мариною:

Із чого нині складається Ваше життя?

Я живу сьогоденням. Малюю кожного дня, адже малювання – це моя їжа, вода і повітря. Я голодна, коли не маю змоги малювати, це мій сенс життя – постійно працювати та вчитися, вдосконалювати себе у творчості. Я хочу дарувати людям радість і свою любов за допомогою моїх творів.

Що б ви побажали читачам?

Здоров’я. Бо без нього дуже тяжко себе реалізувати в житті та творчості. Хочу ще побажати, щоб кожен зміг знайти себе в улюбленій справі та насолоджуватися тим, чим займається. Це дуже важливо. Я завжди кажу своїм студентам: «Будьте вірними своїй творчості, і вона обов’язково відповість вам за це вдячними глядачами і шанувальниками!» Я і сама намагаюся відповідати цим критеріям та живу ними.

Кiлькiсть переглядiв: 248

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.